Рами для картин : історія виникнення та становлення

     В далекі прадавні часи в храмах, палацах та віллах підлога, стіни на стелі декорувались мозаїками, які обрамлялися так званим декоративним бордюром. В такому вигляді "рама" та зображення були нероздільними, єдиним цілим. Таке оформлення допомагало відділити зображення від загального фону та сконцентрувати на ньому увагу.

     Згодом настінний живопис "відокремлюється" від стіни, зароджується мистецтво іконопису. Основою для витворів слугували дерев'яні та мідні дошки та, починаючи з епохи Відродження, полотно. В Тоскані збереглися примітивні рами, які були зроблені для робіт Джотто, Чимабує, Джуччо (ХІІІ ст.)

     Картина, а разом із нею рама, з'являється приблизно у ХІV ст. Історія рами тісно пов'язана з історією мистецтва та архітектури: кожен новий стиль вносив свої зміни у форму та вигляд рами. Завдяки таким змінам, сьогодні існує велика кількість колекцій багетів різних напрямків, форм, фактур та кольорів.  

     Класичний багет з'являється в епоху Відродження, коли художники почали писати картини олією на полотні. Картини доводилось захищати від деформацій та пошкоджень, тож рама починає виконувати не тільки естетичну, але ще й практичну функцію. Італійські рами часів Леонардо інкрустувались цінними породами дерев та інколи навіть дорогоцінним камінням. Є в історії мистецтва картини, які існують з рамою як єдине ціле. Достатньо пригадати "Святе сімейство" Мікеланджело з галереї Уфіцці (Флоренція). Деякі майстри епохи Ренесансу зображали рами безпосередньо на картині, намагаючись емітувати оздоблення з мармуру.

     З XVI ст. рамі почали приділяти велику увагу. Відкрилось багато майстерень-рамарень. Поступово розвивається техніка виготовлення багету, а різноманіття декору відповідає архітектурним стилям епох. Тепер сама рама стає витвором мистецтва. Майстри, які створювали рами, обов'язково ставили на багет свій фірмовий торговий знак або підписували рами.

     Виготовлення рам в ті далекі часи було складним, клопітким та довготривалим процесом. Спочатку майстер розробляв концепцію майбутньої рами, потім ретельно обирав деревину. Найчастіше використовували деревину дубу, бука, липи, сосни, горіха та фруктових дерев. Рідшими та дорожчими були рами з палісандру, амаранту, рожевого та червоного дерев. На початку деревина з півроку вимочувалась у проточній воді, потім вихолощували (знесолювали) її, а після розпилювання матеріал висушувався природним шляхом. При цьому слідкували, щоб не з'явилися тріщини та розсихання. Також інколи кілька шматків деревини склеювали між собою, кожного разу змінюючи напрямок волокон. Це додавало рамі міцності.

     Після закінчення різьблення раму часто додатково оздоблювали вставками зі слонової кості, панцира черепахи або бронзовими накладками. І наприкінці, раму довершували сусальним золотом. Це був не менш кропіткий та складний процес, в якому приймало участь кілька майстрів, фахівців в різних сферах. 

     Вплив оздоблення на сприйняття картини був давно помічений художниками. Тож не дивно, що митці самі підбирали та замовляли рами для своїх робіт. Нерідко вони писали картини вже в оздобленні для того, щоб колорит картини і рами якнайкраще пасували одне одному. 

     В часи Відродження та Бароко картини оформлювали в золочені рами. Найбільш популярними були пишні широкі рами, прикрашені рослинним орнаментом. Пізніше голландські живописці ввели в моду чорні та коричневі строгі рами. Імпресіоністи віддавали перевагу білим рамам, які вигідно підкреслювали їхні яскраві полотна. Також давно склався стиль оформлення графіки. Для цього найчастіше використовують прості за формою та текстурою рами, здебільшого доповнюють оздоблення паспарту.

     В наш час рами можуть робити майже з будь-якого матеріалу: з дерева, метала, пластика, скла та кераміки. Багети, які використовуються для виготовлення рам, дуже різняться між собою за формою, шириною, декором, фактурою, покриттям. Тож кожен шедевр знайде гідне та унікальне оздоблення.